Я прочитала дуже багато статей, присвячених форуму. Все-таки в наший країні один Юрій - Луценко (амплуа-політик) поки що цікавіший за іншого Юрія – Андруховича (цьогофорумне амплуа – рок-музикант), бо про те, що придбав перший, написано більше, ніж про те, що співав (я вже не кажу про написав) другий.

Перше місце за політиками. Ну, і як тут не написати про бірюзовий шалик Ганни Герман, чому це інформативніше, гарніше та цікавіше чудової серії видавництва «Старого лева» «Читання для реготання»; прозового дебюту повітряної Маріанни Кияновської; нових кумедний історій від Тані Малярчук; міркувань братів Прохасько та жартів братів Капранових; нових романів Марії Матіос, Ірен Роздобудько, Валерія Шевчука, Марини Соколян, Наталки та Олександра Шевченка та багатьох інших; наукового дослідження Тамари Гундорової, книжки про масонів України Віктора Савченка; альбому листівок УПА, виданого «Дулібами»; ентузіазму молодих поетів, які годували своїми віршами ночі; читань-тандемів, де можна було почути немало цікавого, чесне слово?  Напевне, пріоритети колись зміняться, принаймні мені хотілося б в це вірити.

Друге місце навіть не в російських письменників, вже не кажучи про потужний десант австрійських прозаїків та модну Катрін Панколь, і не в милого каверзуна Романа Віктюка, а в СЕКСА. Про секс-символи української літератури написала навіть «Комсомольська правда в Україні», я очам своїм не вірила і заходила на це посилання двічі. Взагалі орієнтована на Схід преса приділяє увагу тільки померлим українським письменникам (Царство небесне тобі, Юрко, царство небесне Вам, Василю) і секс-символам.

На третьому місці, слава Богу – Львів. Багато книжкових новинок вийшло, присвячених цьому місту. Різних і картинково і текстуально. Варто всі передивитися, варто придбати те, що припало до душі. Такою для мене була збірка «leopolis multiplex» (видавництво Грані-Т), таким для багатьох став альбом «Anno Domini = Року Божого: Латинські написи Львова» (Літературна агенція «Піраміда»).
            Багато чого для мене цього року було вперше. Вперше я була в журі, і це – цікавий досвід, дякую дуже Дмитру Стусу та Іллі Strongowski, різним, але дуже уважним, які допомагали мені визначитися з вибором, та вміли слухати.

Вперше я мала читання - тандеми з іноземними авторами. І завдяки цьому познайомилася з сильною, на мій погляд, прозою білоруської письменниці та журналіста Наталки Бабіної, яка в вісімнадцять років зрозуміла, що мова, якою вона говорить є українська. І з текстами, сповненої туги та ненависті до чоловіка, що зрадив, норвезької письменниці Вігдіс Йорт. Вперше я була модератором на вечері Ірен Роздобудько та Катрін Панколь. Вперше фактично сама, добре, що поряд була Марина Крусанова, представляла позицію української жінки щодо сучасного жіноцтва на міжнародному круглому столі.

Вперше, майже нікуди не встигла, навіть на власні літературні заходи, тому що програма була дуже насичена. І не потрапила на фото-виставку Олі Закревської, не потрапила на читання Каті Бабкіної та Тані Малярчук, не потрапила на прес-конференцію Тетяни Толстой і на вечори Мар`яни Савки та Маріанни Кияновської, на дискусії стосовно Європи і на джазові концерти, і навіть не вручення першої премії конкурсу «Сила малого».

Продалися всі «сарабанди», яких видавці прихопили до Львову. Сподіваюся, що вони покращать настрій тим, хто їх придбав. А мені покращило настрій те, що продалися всі романи Ірен Роздобудько, Яни Дубинянської, Андрія Куркова, Андрія Кокотюхи, Віктора Савченко, а лідером продажів став дебютний роман стильної та гарної жінки, журналіста «Високого замку» Галини Вдовиченко «Пів`яблука».

Але найкращі враження від неформального спілкування, що, передовсім, подарувала Оксана Прохорець, львівська актриса імідж –театру «Мадам Кураж», яка зібрала за одним столом в своїй затишній типово-львівській квартирі: письменників, видавців, одного Посла і одного альпініста. Дякую, Оксанко, ти – неймовірна!