Дивні у неї (авторки) забавки. “З плоті і крові”. Дивні у нього (її героя) – бажання – побути жінкою. Блазень??? Вони мені завжди подобались. У них є право говорити правду. Навіть голому королю. Чоловік-жінка??? Але ж нього це тільки гра. Забавка. Він, Ерік, прикидається жінкою, і сліпа Міра бере його до себе додому. Приблизно такий “ґрунт” сюжету “Забавок з плоті і крові” Лариси Денисенко - володарки Ґран-Прі «Коронації слова — 2002».

•  Чому право поблазнювати ви дали саме чоловікові ? –запитую в Лариси, “провокаторки” таких дивних забавок. - Ви хотіли побувати “у шкірі чоловіка”, який хотів побувати у “шкірі” жінки?

•  Право поблазнювати надано мною в однаковій мірі як Мірі, так і Еріку, от лише я ж не можу вирішувати та бачити як читач . В и побачили, що право на блазнірство передано Ерікові, а хтось побачить таке саме право в Міри або в Рудого. Це є забавки, тому блазнями виступають всі герої, включаючи й маму Еріка.

•  Найхарактерніша риса вашого тексту – думки в голос . Take собі “шоу за шклом” , за отвором шпарини . Я знаю, що думає Міра про Еріка-Еріку, свою "дещо волохату" подругу, яка віднедавна поселилась у них. Я знаю, що думає Ерік-Еріка про Міру, свою покровительницю, з якою можна поділитись своїми старахами, попліткувати. Таким чином ваш читач перетворюється на шпигуна мозку . Якби вам дозволили побути шпигуном мозку читача, який читає вашу книгу, як ви думаєте, що б ви могли побачити (наприклад, у сцені, коли сліпа Міра намагається “дослідити” обнаженого Еріка)?

•  Мені б було цікаво помандрувати мозком читача, прослідкувати за його/її сприйняттям кожної виписаної мною сцени, я думаю, що побачити в такий спосіб там можна кого завгодно і що завгодно, та й зустріти декого можна. Навіть з знайомих. Наприклад, я б була не дуже здивована, якщо в мозку читача зустріла б Міру чи Еріка, чи навіть Рудого, котрий вліз би туди, щоб щось дослідити. А може, й мати Еріка приставила б до моєї скроні іграшкового пістолета? Хто знає наперед, що можна побачити в сторонньому мозку людини, що переймається сюжетом книжки? А хто знає, що можна побачити у власному мозку?

•  Відвертість вашого тексту (ваші герої думають прямо в мою шпарину , звідки я можу підглядати ) – це ваша відвертість чи всього лише забавки ? Я не маю на увазі конкретні приклади ( коли Міра та Еріка розповідають одне одному про свої страхи абощо ). Я маю на увазі відвертість як стиль життя. Ви відверті із собою?

•  Відвертість це чи забавки? Забавки це чи відвертість? Я намагаюся бути відвертою із собою, але може саме в цьому полягає моя забавка?

•  “Забавки” з “ happy end ом”, адже в кінці книги Ерік таки повертається до своєї “чоловічості”, Міра прокидає в собі свою “жіночість” – ви вірите в таке життя?

•  Знаєте, більшість казок закінчується так званим хепі-ендом, починається з жили-були, а закінчується весіллям героїв, себто , вони жили щасливо та померли в один день. Але читач позбавлений права спостерігати післявесільне життя героїв, може , воно б не здалося читачеві щасливим? Звісно, що читач може додумати, але не всі це роблять. Що стосується "Забавок", то , на мій погляд , кінець є невизначеним. Я його бачу, як великий знак питання. Що далі? Далі може бути все, що завгодно: комізм, трагізм, банальність, все! Я віддаю долі героїв в руки читача, точніше , в мозок читача. Читач може надумати їм будь-яке подальше життя, пригоди, долю, шлях, якщо читачеві взагалі кортить про них думати. Я вірю в будь-яке життя, і з хепі-ендом, і без, як і в будь-яку смерть, себто в "енд".

•  Ви можете себе співвіднести зі своєю книгою? Така ж екстремальна? Така ж іронічна? Оптимістична? Яка ви?

•  Я - різна. Я думаю, що тут мені нема більше чого додати.