|
Львівський форум видавців моїми очима |
|
|
|
 Чотирнадцятий Львівський форум видавців був для мене четвертий, а от літературний фестиваль, в якому я брала участь, взагалі перший. Якщо не згадувати про Президента, форум мені сподобався, втім, як і завжди. Тому що це Львів, зі своїм традиційний дощем. Як відповів один хлопець на запитання чудової Лесі Вороніної «А скільки вже дощить у Львові?» - «На моїй пам’яті років двадцять чотири». Тому що це – читачі, яким то є цікаво! Книжки, яких дуже багато! Ручки, чорнила в яких закінчуються, бо автографів величезна кількість.
Тому що це вулички, кавування та поглинання солодощів; посмішки знайомих; навіжений режим; обіди в «Ням-ням», веселість Іренки Роздобудько, гостинність та щирість Марії Матіос, кураж Андрія Куркова, елегантність Юрка Прохаська, навіженість Світки Поваляєвої, і Таня Малярчук з Олегом Криштопою, які були в кожному генделі!!! І, звісно, мої улюблені видавці Нори. І Діана Клочко. І Ніна Герасименко.
Ще щирість родини Ватуляків, знайомство з Юрком, який показав нам «Кабінет», а ще провів екскурс щодо галицького менталітету. А ще пані Тамара Євсюкова з оберігами, яку я не зважаючи на дощ знайшла та дочекалася! І купила собі та подругам тріпільські оберіги!
А щодо фестивалю, то за його результатами журналісти «Високого замку» на проводі з чарівною Галею Вдовиченко записали мене та братів Капранових у «гострі язички». І це – приємно! Гострий язик це вам не тупий язик! Хоча харчуватися і цілуватися по-французькі, маючи такий, небезпечно.
Львів – як і літо – маленьке життя.
|
