|
Тоді, коли студентами і ми були. Вiдомi українцi пригадують, як вони проходили "свої унiверситети" |
|
|
|
Студентські роки — найромантичніші. Це не лише час навчання, сесій, пошуків роботи та хронічної нестачі грошей (принаймні для переважної більшості "простих" студентів). Саме під час навчання у "виші", як показує досвід, найчастіше і найнестримніше закохуються, чинять різні прикольні дурниці, знаходять друзів на все життя. Напередодні сьгоднiшнього Дня студента ми вирішили розпитати відомих українських політиків, письменників, музикантів та художників про їхні студентські роки.
Лариса Денисенко, письменниця, телеведуча
"З моїми університетськими подругами я дружу дотепер. Ми часто спілкуємося, а щороку першої суботи квітня зустрічаємося, щоб відсвяткувати день юридичного факультету Національного університету імені Шевченка, який ми закінчили. Коли ми вчилися, то майже завжди ходили разом, вiсiм надзвичайно гарних дівчат. Тому коли я вперше почула назву стрічки Франсуа Озона "Вiсiм жінок" — дуже сміялася. Це ж наче про нас!
Ми затоваришували в колгоспі, куди нас, першокурсників, держава відправила збирати моркву та буряки. Зараз такої практики не існує, а ностальгію за колективним народ компенсує, дивлячись ідіотські шоу "Дом-2", "Голод", "Острів спокус" та інші.
Зблизило мене та моїх подруг спільне поїдання грибів. На колгоспних полях росли шампіньйони, яких ми одного разу вирішили назбирати. Оскільки в грибах розбиралися тільки Оксана та я, ми їх і збирали, потім до нас долучилася Ганна. Після цього ми з Оксанкою та Тетяною готували їх в їдальні.
І от настав вечір. Гриби підсмажили, накрили стіл. Зібралися дівчатка, не було тільки Інки та Лілі. Згодом вони прийшли. Ми ласували грибами, а потім почали дослуховуватися до своїх організмів, чекали — а раптом почне боліти шлунок? Ми жартували на цю тему, допоки Ліля не зізналася: вони з Інною були переконані в тому, що йдуть їсти поганки. Спочатку вони не хотіли приєднуватися. Аж потім Інка сказала: "І що це вийде? Дівчатка помруть, а ми будемо жити далі як дурепи?" Вони не захотіли жити далі "як дурепи", а прийшли до нас, щоб чесно померти. Мене це вразило! Саме з того часу почалася наша дружба. Ніхто не отруївся, а гриби були смачнi!"
|
