У Лариси Денисенко багато покликань: вона і правозахисниця, і матір двох синів, і письменниця, і казкарка, і колумністка, і телеведучою та сценаристкою працювала кілька років, і моделлю встигла побувати, і отримала кандидата у майстри спорту з плавання, і равликів збирає. Здається, що у цієї жінки щонайменше 28 годин на добу або десь вона ховає маховик часу з “Гаррі Поттера”. Як вона все встигає? Як вона зберігає наснагу до письменства та юриспруденції одночасно? Що її надихає?
У своїх численних інтерв’ю Лариса іноді розповідає про складнощі та цікавинки та говорить такі влучні фрази, які цілком можуть стати життєвими принципами та бути корисними кожному.
rozetka.com.ua
Найкращий приклад — жити насиченим життям
На питання, де Лариса бере стільки часу на всі свої проекти і як у неї вистачає часу на родину, жінка відповідає, що насправді часу-то й не вистачає. Людина повинна завжди вибирати. Лариса вибирає розвиток, і це корисно і для неї, і для її сім’ї та друзів. Найкращий приклад, який вона може дати своїм дітям — це жити насиченим життям. Так, часто не вистачає часу на рідних, але коли все ж таки вони разом, тоді всім цікаво.
Усі люди щоденно вибирають. Але зупиніться на хвилину та подумайте: чи ваш це вибір? Чи це ви вибрали, а чи просто йдете за життям та виконуєте примхи та “правила” суспільства? Якщо ви відповіли на запитання “так”, то ви на правильному шляху, але якщо хоч на секунду замислилися, то шукайте способи розширення своїх інтересів. Розвивайтеся, вбирайте в себе інформацію, читайте, знаходьте нові хобі, відкривайтеся світу, змінюйте роботу та зовнішнє середовище. Людське життя не стоїть на місці, а ваша поведінка — то найкращий приклад для тих, хто оточує вас.
“Пилосос” за стилем життя
Незважаючи на те, що Лариса працює у юридичній сфері, а цей світ часто буває нещирим, брехливим, несправедливим, жінка продовжує писати про світле, добре та цікаве. Чому? В одному з інтерв’ю письменниця сказала, що вона “пилосос” за стилем життя: помічає цікавих людей, підслуховує, підглядає. З цих уривків чужого життя і народжуються її герої, діалоги, епізоди, які органічно вплітаються в канву романів.
Так, життя складне. Багато людей зосереджуються лише на своїх проблемах, думають тільки про свої бажання та дивляться прямо вперед, не кидаючи поглядів на узбіччя. І скільки ж ці люди гублять! Вони гублять випадкові посмішки інших перехожих, перше цвітіння весни, важливі слова рідних. Учиться відволікатися. Світ не однотонний, він має набагато більше яскравих барв, помітити які можна тільки, піднявши очі від асфальту та озирнувшись. Прислухайтеся до навколишнього світу, думайте, споглядайте, насолоджуйтеся швидкоплинним — будьте “пилососами” та “засмоктуйте” барви кожного дня.
Вигарцьовуєш гопака, а хтось методично хитається у гамаку
У дитинстві Ларисі було чим зайнятися: вона вчилася музиці, співала, танцювала, була спортсменкою, гарно вчилася, допомагала мамі та бабусі, ще й величезну купу друзів мала, з якими теж хотілося грати та проводити час. І вона ж все встигала, бо було цікаво. Також свою роль грають самодисципліна та відповідальність. З цим Лариса прийшла і до дорослого життя. Встигати все дуже важко, але, коли тобі цікаво, ти знаходиш час і сили. Письменниця говорить, що дійсно дивно, коли ти вигарцьовуєш гопака, а хтось поряд методично хитається собі в гамаку. Головне — довго не дивитися, бо зіб’єшся з темпу.
Мабуть, це відчуття було в кожного з нас: ти працюєш, займаєшся хатніми справами, зустрічаєшся з друзями, виховуєш дітей, а потім в око тобі впадає людина, яка, на твій погляд, робить все повільно і чомусь їй вистачає часу, а тобі ні. І ти, не розібравшись у чужій ситуації, не заглянувши за лаштунки, пробуєш і на себе примірити спосіб життя іншого — і все летить догори дригом. Важливо пам’ятати, що кожна людина індивідуальна, у кожного своє життя та свої пріоритети. Звичайно, цікаво, як живуть інші, але не варто довго задивлятися, бо зіб’єшся сам.
Графоман я чи письменник
Письменництво захопила Ларису з перших рядків її дебютних “Забавок з плоті та крові”. Перший роман вона написала за два тижні у перервах між основною роботою. І він отримав перемогу на літературному конкурсі “Коронація слова”, що дійсно могло стати гарною мотивацією для продовження письменницької діяльності. Але якими б успішними та впевненими у собі та у власній творчості нам не здавалися люди, усі вони можуть сумніватися та бентежитися. А Лариса така сама людина, як і інші. Вона каже, що і в неї є сумніви, графоман вона чи письменник. Є навіть думки кинути все та тихенько займатися юриспруденцією. Але ж кортить, але ж крутиться у голові. “Крутиться й у графомана”, — зауважує письменниця, та писати не покидає.
Людині властиво сумніватися, властиво думати, що скаже суспільство. Але чому через страх бути неприйнятим оточенням так багато талановитих людей навіть не намагаються спробувати себе в чомусь. Якщо серце лежить до справи, а очі горять, то чому б просто не забути про суспільство та його думку? Робіть те, що любите, для себе. Танцюйте, малюйте, пишіть, співайте — не думайте, а починайте. А що з цього вийде, побачите потім.
Якщо побачу щось смішне в туалеті, пишу на туалетному папері
Лариса говорить, що пише усюди. Навіть у туалеті, якщо побачить щось смішне (а смішне там буває частіше, ніж сумне), пише на туалетному папері, звісно, коли захопить із собою ручку. Пише жінка і на комп’ютері, може щось занотовувати на папірцях. Часто ці клаптики губляться, а потім вона знаходить їх у несподіваних місцях або їх знаходять її друзі. Розповідає, що одного разу їй зателефонував приятель, який знайшов у кишені своєї дублянки дивний папірець і спочатку злякався, що записка підкинута маніяком.
Натхнення не працює за розкладом з 11:00 до 17:30 — прийти гарна ідея чи цікава думка може до вас у будь-який момент. Не сподівайтеся, що ви протримаєте її у пам’яті до повернення до зручного крісла за улюбленим столом. Записуйте! Найцікавіші ідеї зазвичай народжуються з раптових спалахів думки.
Мене більш цікавлять люди та їхні думки, ніж їхня робота
Одного разу Ларису запитали, чи буде вона описувати те, в чому вона розуміється як профі, — адвокатську практику, модельний бізнес, перекладацькі будні. На це жінка відповіла, що її більш цікавлять самі люди та їхні думки, ніж їхня робота, дії чи вчинки. І це цікаве висловлювання.
Часто ми дивимося на людей з позиції їхнього соціального статусу. Чи багато людина заробляє, ким працює, чи допомагає вона дітям та тваринам, чи, може, одного разу вкрала яблуко в супермаркеті. Здається, що зовнішні показники та вчинки можуть розповісти про іншого більше, ніж він сам. Але важливо не судити людей поверхньо, і якщо ви не знаєте когось особисто, краще взагалі зберігати свою думку за зубами. Красива та багата дівчина може бути пустою, а злочинець може виявитися найцікавішим оповідачем. Так, відому книжку “Шантарам” написав не дуже відомий в’язень Ґреґорі Девід Робертс, який за своє життя встиг втекти з австралійської в’язниці, нелегально прибути до Індії та стати членом бомбейської мафії, потім повернутися до в’язниці, досидіти свій термін ув’язнення та возз’єднатися із родиною.
Я не відпочиваю, я змінюю тип роботи
Звичайно, така активна людина як Лариса має відпочивати. Як вона це робить? Змінює тип роботи. І їй либонь інколи хочеться або вклатися до лікарні, або податися у повноцінний відпочинок, ніж працювати по 16 годин на добу, але, за словами письменниці, ці раптові поклики душі швидко минають. Вона цінує свій темп життя. Дійсно, зміна типу роботи — це гарна порада, яку дають навіть лікарі. В уяві деяких людей відпочинок дорівнює лежанню по 5 годин у ліжку з піцою та мелодрамами. І так кожного дня, бо ми ж втомлюємося. Насправді, такий пасивний відпочинок більше шкодить, ніж приносить користі, адже наш мозок продовжує обробляти попередню інформацію з роботи та шукати шляхи вирішення, а тіло від лежання тільки страждає, тому що сучасна людина має занадто мало активностей у житті, через що виникають судинні захворювання, захворювання опорно-рухової системи, психічні порушення. Тож краще не бігти додому з роботи, щоб посидіти за телевізором, а піти до спортзалу, зайнятися танцями чи просто поспілкуватися з друзями. А відпустку можна провести у подорожі. Це стане не тільки гарним відпочинком, а й принесе незабутні враження.